З історією не сперечаються, з нею живуть

18 січня виповнилося 358 років знаменній події – проведенню Переяславської Ради, яка проголосила возз’єднання двох братніх народів. Рішення, прийняте Богданом Хмельницьким і підтримане всіма учасниками представницьких козацьких зборів, мало історичне значення.

Два народи прийняли рішення: «навіки разом». Щоб називатися не просто сусідами, а братами, які готові бути поруч як в радості, так і в горі. В цьому єднанні – наша історія, наш менталітет, схожість мов, загальні випробування і перемоги. Без сумніву, головним підсумком Переяславської Ради стало утвердження Української Козацької держави, як правової автономії, так і суб’єкта міжнародних відносин, розрив з польсько-литовською Річчю Посполитою. В той же час були створені всі умови для подальшого поглиблення процесів будівництва вертикалі інститутів влади на Україні.
З висоти пройдених століть можна по різному трактувати цей історичний факт. Не дивлячись на будь-які протиріччя, ми, перш за все, повинні осмислювати, що якби існувала в той час краща альтернатива отримання Україною стратегічного союзника, український народ та його політична еліта скористувалися б нею. На той момент гетьман прийняв єдине правильне рішення. Возз’єднання України з Росією було вигідним обом сторонам, так як дало змогу об’єднати сили для захисту країн від небезпечних ворогів – Кримського ханства, султанської Туреччини та польської шляхти. Україна на гіркому досвіді була добре знайома з ними і не мала ні сил, ні можливості терпіти агресорів. То ж якби не було того союзу з Росією, то наша держава була б узурпована агресивними державами, припинила б своє існування.
За плечима у наших прадідів тяжкі роки воєнного лихоліття. Завдяки єдиності і братству народів, ми змогли вистояти в тій війні, закласти підвалини економічного, культурного, духовного співробітництва, який є стартовим майданчиком для подальшого розвитку україно-російських відносин. Росія була і залишається країною, де живуть наші родичі, друзі і знайомі, які слідкують за перебігом подій в нашій країні, переживають за її невдачі, щиро радіють успіхам.
Ця подія не втрачає своєї актуальності та історичної значимості сьогодні. Навпаки – отримує особливе звучання у контексті реалізації партійної політики, яка направлена на подальше розширення взаємовигідного співробітництва між Україною та Росією. Ми з гордістю демонструємо готовність до партнерства в сучасних політико-економічних умовах.
Я звертаюся до всіх, хто небайдужий до майбутнього, хто цінує та поважає минуле, давайте ніколи не сіяти зерна роздору, не допускати хитання політичної стабілізації в нашому місті. Міцні регіони – міцна Україна!